Що потребує сучасна людина ― побачити істинну красу, від тілесного споглядання перейти до Божественного осяяння. Мистецтво відкриває нам внутрішню вібрацію твору і чистоту помислів митця.

Через Адамове гріхопадіння Божий образ в людині був затьмарений. Тому немає на світі більшої таємниці і більшої потреби для занепалої, грішної душі як Боговоплочення. Це велика тайна Божої любові: «Так бо полюбив Бог світ, що Сина Свого Єдинородного віддав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Цю велику любов Творця до своїх дітей можна легко прогледіти в ласкавому погляді Спасителя, який дивиться на світ через призму ікон та картин різних віків і народів.

Одними з кращих мистецьких творів, які демонструють погляд Ісуса, є роботи видатного сучасного художника України пана Михайла Дейнеги. Він є одним із кращих представників Прикарпатської школи живопису. Закінчив Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва і Львівську національну академію мистецтв. Член Національної Спілки художників України. Лауреат премії ім. Я. Лукавецького. Директор Музею мистецтв Прикарпаття. Засновник ГО «Молодіжна мистецька формація «Форумс». Його твори знаходяться у найкращих приватних збірках Німеччини, Англії, США, Чехії, Канади, Ізраїлю, Австралії, Польщі та ін.

Пан Михайло Дейнега є універсальним художником, він працює у різних стилях та напрямках. Митець продовжує давні традиції українського малярства поєднуючи його з сучасним модерновим європейським мистецтвом. Для його робіт притаманний перетин експресії періоду сецесії, свободи в нетипових екстравагантних композиціях, ніжності, колірних феєрій фовізму, радості, надсучасного підходу до класичного олійного малярства і відчуття духовного сприйняття світу. Цей маестро пензля не боїться ні яскравих барв, ні різноманітних тонів і їх відтінків.

Особливої уваги заслуговують його картини на релігійну тематику «Христос ― воїн милосердя» (папір, олівець, темпера, 1992) і «Погляд» (картон, олія, 2002). Інтервал між цими двома творами 10 років, але об’єднує їх одне ― незмінний позір Творця.

Людина, навіть неосвічена, дивлячись на сакральні картини Дейнеги увагу зосереджує на утаємниченому погляді Спасителя, на спрямуванні Його доброго позирку. Сам пан Дейнега стверджує, що для досягнення такого ефекту, він дотримувався прадавніх візантійських іконографічних правил, так званих канонів, які стосуються зображення очей святого чи святої.

Святі отці Церкви неодноразово навчали, що очі – це дзеркало душі. Такий відомий вислів народився в системі християнського світогляду. В Нагірній проповіді Ісус говорив так: «Око – це світильник для тіла». (Мт. 6, 22). Ба навіть давні ікони тому є підтвердженням. Здавна ізографи зображали на іконах святих з надмірно великими очима. Ця свого роду гіпербола християнам вказує на глибоке молитовне споглядання.

Пан Дейнега говорить, що милосердний погляд Христа йому найбільше запам'ятався в давніх візантійських іконах типу «Спас нерукотворний», де милосердний Бог прямо й просто дивиться на людину.

За древніми візантійськими іконописними правильниками, лик Сина Божого визначає всі інші похідні зображення. Тобто від обличчя Ісуса Христа беруть початок всі лики святих угодників Божих. Святі та блаженні зображуються на манер ікони Христа-Спаса із незначними індивідуальними особливостями. Бо всі вони «зодягнулися у Христа», стали Його братами, віднайшли блаженство і спокій у вічному, милосердному Триєдиному Бозі. Такого мистецького канону притримувалися кращі константинопольські ікономалярі після Сьомого Вселенського Собору 787 року, бо в лику Сина Божого міститься весь іконографічний канон.

Цікаво також, що простір та час в іконі знаходяться поза природою, тобто не знаходяться під владою земських законів. Світ в іконі перед молільником виступає наче вивернутий. Складається таке враження, що не ми дивимося на ікону, а вона на нас. Тут погляд направлений не ззовні, а зсередини. Таким чином бачимо як твориться зворотна перспектива. Маестро пензля Михайло Дейнега через непряму перспективу передає не стільки тілесний, як духовний погляд Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Пан Михайло вважає, що при написанні іконних творів домінуюче значення має дотримування принципу зворотної перспективи. Цей принцип в іконі має глибокий сакральний сенс, оскільки вдало співпадає з правдами східно-християнського духовного життя. З історії християнської релігії знаємо, що Божа правда полягає в тому, щоб людина навернулася на путь істинний та осягнула Божественну благодать.

Третя річ про яку згадує пан Дейнега – це особиста потреба в стильовому поєднанні візантинізму та модернізму у сакральних творах. Він вважає що стиль виконання старих канонічних ікон ― вічний, а модернізм веде за собою неповторність та свіжість, яка залишається поза рутинним світом. Злиття старого візантійського та модерного стилів, у розумінні пана Михайла Дейнеги, це наче філософське поєднання двох фундаментальних ідей. Це щось на кшталт поєднання «Fides et Ratio»/«Віри та Розуму».

Як бачимо погляд Христа у роботах Михайла Дейнеги ― це погляд любові, це погляд добра, ніжності й милосердя. В його творах Месія наче промовляє з ікони до нас: «Прийдіть до Мене всі втомлені й обтяжені, і я облегчу вас…, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим.» (Мт. 11: 28-29).

IMG 20140924 171830Нехай ця блаженна сумирність та лагідність, за прикладом Самого Спаса, супроводжує нас протягом всього земного життя. Пам'ятаймо завжди яким взором маємо дивитися на ближнього свого, ба навіть на ворога. Через сакральні твори художника Михайла Дейнеги Ісус Христос стає ще ближчим до спраглої любові людської душі. Завжди вдивляймося в святі очі Творця й обов'язково почуємо такі необхідні, сповнені надії, слова Триєдиного Бога: «іди за мною»…

 

Віталій КОЗІНЧУК

Доктор східних церковних наук